Одного разу, ми з дружиною вирішили поїхати на ферму назбирати суниць.
Ферма від нашого дому, недалеко, близько однієї години їхати. (На яку саме ферму не пишу через питання реклами) Правила там прості: береш відро, можеш два, а хоче і три відра, ну скільки хочеш відер береш та ідеш в поле збирати ягоди. Кожне відро коштує певну суму грошей. Назбирав, підійшов в офіс, розрахувався і все що в відрі все твоє. Все що з’їв на полі, не мите і не помитими руками теж твоє, при тому безкоштовно. Можеш їсти скільки хочеш… Поле невелике, розділене на декілька частин, рівненькі зелені ряди всипані доспілою і переспілою червоною ягодою.
Ми поїхали всією нашою сім’єю, стараючись не наступати на суниці дуже швидко назбирали три відра, а також наїлися досхочу. Так, все правильно, не помитими руками, не миті ягоди.
Діти впевнені, що так смачніше.
Розрахувались, за нами ж назбираний товар, відмились на скільки можна було і повернулись до дому. Я вже писав, їхати в одну сторону приблизно годину. Вдома відкривши багажник машини, а туди ми поклали відра з суницями, ми відчули сильний, неперевершений аромат суниць. Ягоди були трохи примнуті, не виглядали так як на полі, але пахли набагато сильніше…
* * *
Одного разу я зайшов у квітковий відділ одного великого магазину купити своїй дружині квіти. (Назву магазину не називаю по тій же причині, реклами).
Очі розбігались, шикарні, багаті букети, прекрасні квіти. Я не знаю як називаються всі ці квіти. Вибір квітів величезний, тільки троянд букетів двадцять, різних сортів, різних кольорів. Як кажуть в народі: «бери чого душа бажає». Беру букет червоних троянд, вони завжди в моді, в тренді, з ними не прогадаю. Шукаю найсвіжіший букет, вибираю найкращий, більше двадцять троянд в букеті, високі, стебло товсте, бутон твердий. Для дружини, все таки, для своєї, рідної. Несу на касу і помічаю, що чогось не вистачає. Нагло при всіх, підношу букет до носа, втягую повітря, а вони не пахнуть.
Букет, букет шикарний, квіти свіжі, гарні, а привичного аромату немає, троянда королева серед квітів і без запаху…
* * *
Так буває серед людей.
Одні виглядають екстравагантно, все правильно говорять, і все на своєму місці, а підійдеш ближче, поспілкуєшся і… «Не пахнуть»…
Інші примнуті, побиті життям, з скаліченими долями, випромінюють життя, віру, вірність Богу, на всякому місці виявляють запашність знання Христового…
– V
“Ми бо для Бога Христова запашність…»
2-е до Коринтян 2:15
Preacher’s Notes 
Бог ніколи собі не позволяв,та апостоли,людей обирати по запаху поту,чи вигляду обличчя,Богу цінне
наше серце,наші міркування,вважаю що ти брат зробив порівняння світське…
Нас вибрано,піднято із помийної ями,ми такі були в гріхах,що нам сьогодні соромно,але нас омито кровинкою
Сина Божого Ісуса Христа,ми стараємось все почати із чистого листка,котрий не пахне-але для Бога цінний!!
Дав би Бог нам бути без ніякого запаху-але чистими перед Ним!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1
LikeLike
“Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?”
2-е до коринтян 2:15-16 UBIO
http://bible.com/186/2co.2.15-16.ubio
LikeLike
Міркую, що фраза: «Ми для Бога Христова запашність…» написано алегорично. Це порівняння використав апостол Павло в 2Кор 2:15.
Пахнуть не в прямому розумінні а в переносному, в алегоричні розуміння, розповсюджують собою славу Христа.
LikeLike