Господня молитва.

Господня молитва.

Ця молитва названа «Господьою молитвою» хоча Господь Ісус Христос ніколи цією молитвою не молився.

“Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.”

‭‭Матвiя‬ ‭6:9-13‬

Дуже часто молитву, яка відома як молитва «Отче наш» ми називаємо -«Господньою молитвою». Ми повинні розуміти, що хоча ця молитва і називається так Ісус Христос ніколи не молився цією молитвою. Ісус дав цю молитву як приклад, а не ритуал, для своїх учнів. Молитва проста, коротка, глибока та багатостороння. Із шести прохань три направлені до Бога, прославлення та подяка Богові, а три направлені на задоволення наших життєвих потреб. Молитва охоплює та покриває всі сфери життя людини. Молитву «Отче наш» можна умовно розділити на чотири частини такі, як:

Звертання.

-Прославлення.

-Прохання.

-Прославлення.

Нам не обов’язково використовувати всі частини в нашій молитві, ми можемо тільки дякувати Богу, прославляти Його або просити про щось. Наша молитва залежить від нашої життєвої ситуаціі. Це як приклад для нашої молитви, починати молитву та закінчувати її словами прославлення Бога.

Давайте більш детально розглянемо слова цієї молитви.

«Ви»– Пряме звернення до слухачів. Повинні молитись «ви». Звичайно, можна попросити щоб помолились за вас, підтримали вас в молитві, були з вами єдині в потребі чи подяці. Це нормально. За вас можуть молитись інші, але все ж таки молитва повинна бути ваша. Ваше особисте прохання, ваш особистий час проведений перед Богом, та з Богом. Ви самі повинні предстати в молитві перед Богом, ніхто інший вас не замінить. Це ваша особиста жертва, ваше смирення, ваш час, ваше поклоніння, ваші слова, ваші думки, ваші почуття та наміри, ваші переживання. Нікого іншого, тільки ви…

«моліться» – далі ваші слова. Те що ви готові чи хочете сказати. Молитви бувають різні: голосні та тихі, лицемірні та щирі, прості і смиренні та горді і зарозумілі. Ваші слова в молитві це стан вашої душі, вашого серця, розуму. Ви можете знаходитись в церкві, в транспорті, вдома, ви можете молитись стоячи, на колінах, сидячи чи лежачи на своєму ліжку, ви можете молитись на всякому місці. Але важливіше за ваше положення, місце та слова – є ваше серце. Моліться серцем як Анна коли просила в Бога сина (1 Сам 1:10), як цар Єзекія коли находився присмерті (Іс 38), як жінка сирофінікіянка яка просила за свою хвору дочку (Марк 7:25).

«отак» – частина мови яка вживається перед словами які уточнюють і розкривають зміст, вживається при визначенні чого-небудь, вживається щоб підсилити та звернути увагу. В нашому випадку частина мови «отак» вказує та звертає нашу увагу на слова самої молитви.

В молитві ми звертаємось до Бога:

Звертання.

«Отче наш» – Ісус учить нас звертатись до Бога, як до батька. Ви напевно чули заяви про те, що Бог не являється батьком для всіх людей, а тільки для віруючих. Напевно чули, що для атеїстів та грішників небесний Бог не може бути батьком. В чомусь такі вислови мають сенс, але якщо слідувати цій логіці, то грішні люди тоді не можуть молитися, не можуть звернутись до Бога в скрутний час свого життя та просити про допомогу, прощення чи просто в молитві шукати Його. Я думаю, всі люди є діти Божі через творіння. Всіх нас створив Бог, ми всі являємось Його творінням, Його шедевром, незалежно віруючі вони, чи ні. І всі, абсолютно всі люди які живуть на землі мають право звернутись до небесного Бога в молитві і якщо ця молитва буде від серця щира, то Бог вислухає цю молитву та дать відповідь. «Отче наш» – так до небесного Бога, небесного батька звертаються також віруючі люди, Його діти, які народженні згори, які прийняли Його в своє серце, як свого особистого спасителя. Так звертаємось до Бога і ми, усиновлені Богом, та запечатані Духом Святим на день викупу. Ми звертаємось до Бога по праву нашого народження. Він наш батько, а ми Його діти.

«що єси (живеш) на небесах!» – це звертання до Бога, це ствердження дуже важливе. Це звернення не до ідола, що було і є актуально та важливо сьогодні, не до людини яка хоч і знаходиться вище в суспільній ієрархії і може значно більше чим хтось інший (наприклад суддя, президент, чи директор якогось підприємства). В молитві ми звертаємось до Бога, до нашого батька який живе, існує на небесах. Ми звертаємось до небесного Бога творця неба і землі, всього видимого та невидимого, творця вселенної. Ми звертаємось не до посередників (людей чи ангелів) хоча в Біблії ми знаходимо такі історіі коли людям допомагали ангели. Ісус учить нас молитись до небесного Бога. Він є Бог, Він наш батько і в молитві ми звертаємось до Нього. І Бог подасть нам відповідь на нашу молитву, а Він це може зробити різними шляхами, а також через людей чи ангелів.

Прославлення.

«Нехай святиться Ім’я Твоє» – імя Гоподнє святе (ПС 103:1). Цими словами починається слідуюча частина нашої молитви- прославлення, ми прославляємо Бога в молитві. Ми своїми словами ісповідуємо, проголошуємо, визнаємо Його святість, Його совершенство, Його добрість, благість, любов. Ми визнаємо, що Його Ім’я є святим в нашому серці, в нашому житті. Ми віддаємо Йому славу і посвячуємо Йому своє життя, святимо Його ім’я в наших серцях.

«нехай прийде Царство Твоє» – в молитві ми не просто звертаємось до царя, ми розуміємо, що царству його немає кінця. В цих словах відображений суверенітет Божий, суверенітет Його царства. Він не залежить ні від кого, але все залежить від Нього. Царства та імперії мають свій початок, розквіт так захід, а царство Боже вічне. Ми молимося, щоб царство Боже розширялось на землі, щоб проповідь Євангелія розширялась на землі і своєю молитвою приймаємо участь в розширенні царства Божого.

«нехай буде воля Твоя»– цими словами ми признаємо, що Бог знає, що краще для нас. Словами молитви «нехай буде воля Твоя» ми підкоряємо свою волю Його волі, свій розум – Його розуму, свої бажання, – Його бажанню. Ми виражаємо своє смирення перед Богом, готовність прийняти Його волю на своє життя. Це не приречення раба, це не безвихідна ситуація, це свідоме прийняття, це усвідомлення божественної величі, премудрості та доброти і прийняття Його величі у своє життя. Ми ніби говоримо Богу, що Його воля (в нашому житті) незрівняно краща та досконаліша за наші думки та наміри.

«як на небі, так і на землі» – нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі. На небесах Його воля, Його авторитет, Його власть не піддається сумніву. На небесах безмежна слава Його і ми молимось про те, щоб Він також був прославлений на землі. Все що є на небесах нехай прийде на землю. Нехай царство Боже розширяється на землі. Це вираження готовності служити Богу, втілювати Його наміри, Його бажання, Його волю тут на землі. «Як на небі, так і на землі» – ми молимось про те, щоб «небо опустилося на землю», щоб відкриття неба прийшли на землю, були в наших серцях. Молимось щоб стандарти неба, стандарти Божі були авторитетними стандартами на землі, щоб красота та цінність небес, були цінними на землі. Щоб земля являла, віддзеркалювала славу Божу.

Прохання

«Хліба нашого насущного дай нам сьогодні»«Навіть хліб який ми називаємо нашим ми просимо у Бога» – Жан Кальвін. Ми просимо Бога про всі наші потреби, про всі наші щоденні переживання. Такою молитвою ми визнаємо свою залежність від Бога. Ми визнаємо, що наше житття цілком і повністю залежить від Нього. Ми залежимо від Бога, а не Бог від нас. В цьому короткому реченні об’єднане все людське життя. Без хліба немає життя, без Бога неможливе життя. Бог підтримує життя в цілому на землі, а також підтримує життя кожного із нас особисто. Ми повинні молитись не тільки про хліб, хоча і про хліб також, ми молимось про кожну річ розуміючи, що все від Бога, і Його милість та благодать підтримує нас та продовжує життя.

«І прости нам довги наші» – Ісус торкається важливої сторони людського життя. Вона називається – покаяння. Признавати свої помилки важко, просити прощення- ще важче. Нам неприємно признавати, що ми помиляємось, грішимо, падаємо. Нам хочеться показати себе в найкращому світлі, з найкращої сторони. Думаю, Бог цього хоче також, тільки в Його світлі красота нашого характеру заключається в умінні каятись, просити прощення, признати свою вину. В такій молитві ми визнаємо свою порочність та гріховність. Ми маємо потребу в прощенні довгів. «Довги» – це не борги в буквальному розумінні, це довги перед Богом, прогріхи, гріхи. Всі ми боржники перед Богом. В (Лук 1-:4) теж приводяться слова молитви «Отче наш» євангелист Лука пише: – прости нам гріхи… «Прости нам гріхи наші»– це не молитва грішника який перший навертаються до Бога, це не молитва покаяння, це батьківське прощення яке нам необхідно для збереження відношень з нашим небесним батьком. Ми помиляємось кожний день і кожний день ми просимо прощення.

«як і ми прощаємо винуватцям нашим» – в молитві до Бога ми говоримо ці слова. А чи прощаємо ми насправді? Ми просимо у Бога прощення за всі гріхи, та надіємось на Його прощення, а чи прощаємо ми всі прогріхи, образи людям які завинили перед нами? Дуже часто люди зв’язують ці істини між собою «прости нам як прощаємо ми» і здається, що Боже прощення залежить від нашого прощення. Якщо ми не прощаємо то і Бог нас не простить. Насправді це не зовсім так, хоча це ствердження також важливе. Бог прощає нас не на основі нашого прощення, чи покаяння, чи сповіді; Бог прощає нас тому, що Ісус Христос помер за нас, на основі Його жертви відкуплення. Христос «ублагання» за наші гріхи, і за гріхи всього світу (1 Ів 2:1-2) Ісус говорить про те, що ми повинні мати прощаюче серце. Якщо ми не хочемо прощати тих людей які нас образили, як ми надіємось, що Бог простить нас ( Матв 6:14-15)? Як ми можемо мати спілкування з Богом, якщо ми не прощаємо в той час, коли Бог незаслужено простив нам всі наші гріхи?

Бог простив нас і дав нам приклад прощати. Ісус учить нас прощати, мати добре серце до інших, мати мир, бути лагідними та милосердними. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим – це правильний стан, правильне, прощаюче серце перед Богом.

«І не введи нас у випробовування»– Ми знаємо, що Бог випробовує нас. Через випробування пройшли Авраам, Йов, Ісус та багато інших праведників. Це прохання виражає нашу здорову не впевненість в собі, не встояти у випробуванні та повну надію на Господню охорону. Він не дасть нам випробування більше ніж ми можемо витерпіти і у випробуванню дасть нам сили.

«але визволи нас від лукавого» – ми просимо щоб Бог охороняв нас своєю силою. Ми висловлюємо надію на Нього, ми втікаємо під Його могутнє крило. Ми хочемо щоб Бог кожний день не тільки давав нам хліб, а і охороняв нас від диявола, від сили гріха, від спокуси. Випробування та спокуси у всіх різні але Бог у всіх один, який допомагає і захищає. Ця молитва показує, що ми цілком та повністю залежимо від Нього.

Прославлення.

«Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь» Матвiя‬ ‭6:9-13‬ – в кінці нашої молитви ми знову прославляємо Бога.

Ми ще раз сповідуємо суверенітет Бога.

Немає іншого царства, іншої сили, іншої слави яка б могла протиставити себе Богові. Тільки Його є царство, тільки в Ньому сила, тільки Йому належить слава.

Тільки Бог царює вічно, Його царству немає кінця, Його сила безкінечна, і Його слава вічна. Тільки Бог є основою нашої молитви. Він відповідає на молитви не тому, що молитви правильні, чи довгі, чи змістовні, а тому, що Він Бог добрий та милосердний, Він чує молитви сердечні і щирі та відповідає на них.

-V. Greynerovich.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s